Джерела права — це форми, в яких виражаються норми права. Вони можуть бути різними в залежності від правової системи, але загалом включають такі основні категорії:
а) Підручник з конституційного права. Підручники не є джерелами права. Вони можуть бути корисними для розуміння і навчання, але не мають юридичної сили. Вони є лише навчальними матеріалами, які пояснюють зміст та принципи, викладені в інших, офіційних джерелах права.
б) Програма партії, що має більшість у парламенті. Програма політичної партії не є офіційним джерелом права. Це документ, що відображає цілі та політичні наміри партії, яка може впливати на законодавчий процес, якщо ця партія має більшість у парламенті. Однак сама програма не має сили закону.
в) Закони і підзаконні акти. Це основні джерела права. Закони — нормативні акти, що приймаються законодавчим органом (наприклад, парламентом) і мають вищу юридичну силу. Підзаконні акти — це нормативні документи, що приймаються органами виконавчої влади на основі і на виконання законів, і мають нижчу юридичну силу порівняно з законами.
г) Біблія. Біблія сама по собі не є джерелом права в більшості сучасних держав, які мають світську правову систему. Однак у країнах, де діє релігійне право (наприклад, в деяких ісламських державах), релігійні тексти можуть бути джерелами права. У контексті християнства Біблія може впливати на моральні та етичні норми, що, в свою чергу, можуть впливати на правові системи, але прямо як джерело права вона не використовується.
Отже, з наведених варіантів, лише закони і підзаконні акти (варіант в) є безпосередніми джерелами права в більшості правових систем.