Перелік прав і свобод людини і громадянина, закріплений у Конституції України, не є вичерпним. Це питання можна розглянути через кілька аспектів:
Конституція України: Основний Закон України закріплює широкий спектр прав і свобод людини і громадянина в розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Однак, у статті 22 Конституції зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а також, що нові закони не можуть звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Це означає, що Конституція встановлює мінімальні стандарти, які не можуть бути зменшені чи обмежені, але можуть бути розширені.
Міжнародні договори: Україна є стороною багатьох міжнародних договорів у сфері прав людини, таких як Європейська конвенція з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права тощо. Відповідно до статті 9 Конституції, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це означає, що права та свободи, передбачені цими договорами, також є частиною правового поля України і доповнюють перелік, закріплений в Конституції.
Принцип розвитку правової системи: Правова система не є застиглою; вона постійно розвивається. Це означає, що з часом можуть з'являтися нові права та свободи у відповідь на зміни в суспільстві, науці, технологіях тощо. Законодавство може розширювати перелік прав і свобод, не суперечачи при цьому Конституції.
Прецедентне право: Рішення Європейського суду з прав людини, які є обов'язковими для України, можуть також впливати на розуміння і тлумачення прав і свобод в Україні, що може призводити до фактичного розширення їх обсягу.
Таким чином, закріплений у Конституції України перелік прав і свобод є фундаментальним, але не вичерпним. Він може бути доповнений як через інтерпретацію існуючих норм, так і через приєднання до міжнародних договорів або прийняття нових національних законодавчих актів.