Право, що належить конкретній особі, називається "суб'єктивне право". Це поняття охоплює індивідуальні можливості або дозволи, які встановлюються та гарантуються об'єктивним правом (законодавством) і надаються конкретній особі для реалізації своїх інтересів. Суб'єктивне право визначає обсяг і межі можливої або дозволеної поведінки особи в правовідносинах.
Суб'єктивні права можуть бути різними за своєю природою та змістом, і їх можна класифікувати за кількома критеріями:
За змістом:
- Майнові права (право власності, право на отримання доходу тощо).
- Немайнові права (право на честь, гідність, приватне життя тощо).
За характером:
- Абсолютні права, які можуть бути здійснені проти всіх (наприклад, право власності).
- Відносні права, які можуть бути здійснені лише щодо конкретних осіб (наприклад, право вимоги за договором).
За галузями права:
- Цивільні права.
- Трудові права.
- Адміністративні права.
- Сімейні права тощо.
Суб'єктивне право також передбачає можливість його захисту у випадку порушення. Захист суб'єктивних прав здійснюється через судові та інші компетентні органи, які можуть визнати право, відновити становище, яке існувало до порушення, або компенсувати завдану шкоду.
Таким чином, суб'єктивне право є основним елементом правовідносин і забезпечує реалізацію та захист інтересів конкретної особи в правовій системі.